ВИЧИНКА КРОЛЯЧИХ ШКІРОК

ВИЧИНКА КРОЛЯЧИХ ШКІРОК

Багато кролівників самостійно чинбарять шкурки кролів для пошиття з них хутряних виробів. Під час чинбарення шкірки, необхідно вивірено дотримуватися усіх технологічних параметрів, правильно вибрати й придбати реактиви; мати обладнане приміщення, оскільки під час чинбарення застосовують реактиви, що потребують витяжних приладів; нарешті, набути навичок роботи з чинбарення шкурок. Слід пам’ятати: товщина міздрі, її еластичність та реакція на реактиви дуже різняться залежно від вікуй статі кролів.

Так, у кролів віком 4-6 місяців міздря тонка, ніжна й еластична з невеликою кількістю жиру. У старших вона товстішай груба, з великими відкладеннями підшкірного жиру. Крім того, у самця, навіть молодого, шкурка товща й грубіша, ніжу самок, і на її вироблення доводиться витрачати більше часу. Тому для чинбарення треба підбирати однорідні шкурки – окремо шкурки з товстою і тонкою міздрею, бо для перших термін обробки розчином має бути довший.

 

Способів чинбарення шкурок у домашніх умовах немало, тому зупинимося тільки на основних засадах цього процесу й подамо лише найпростіші рецепти та рекомендації, перевірені на практиці.

Чинбарення шкурок передбачає виконання певних послідовних операцій.

ВІДМОЧУВАННЯ. Із висушених шкурок спочатку видаляють залишки жиру, м’яса, хрящів та малопридатних для використання частин шкірки, після чого відмочують їх у підсоленій воді за температури 30-40°С. Шкірки під час відмочування повинні перебувати у воді вільно, щоб над ними було 4-5 см розчину. На кожен кілограм сухих шкірок потрібно приблизно 10 л розчину. Готують його так: чисту водопровідну воду підігрівають до 50°С, ВИЧИНКА КРОЛЯЧИХ ШКІРОКдодають 20-50 г кухонної солі на кожен літр води. Щоб запобігти розвитку мікроорганізмів, до розчину додають один з антисептиків: формалін – 1 мл/л, хлорид цинку – 2 г/л, кремнійхлористий натрій – 2 г/л, бісульфіт натрію – 2 л/г, фурацилін – 2 таблетки на літр. Можна на 10 л води ще додавати 0,5 л відвару листя дуба, верби, евкаліпту.

Після відмочування шкірки промивають чистою водою. Дехто, щоб шкурку після відмочування не мити, до розчину додає пральний порошок (1,5 г на 1 л).

Відмочування у середньому триває 12 годин. Якщо за цей час шкірки не розмокнуть, їх необхідно залити новим розчином. Зауважимо, якщо сировину недотримати – міздря буде шкарубкою, перетримати – навпаки, крихкою. Тому, як уже йшлося, краще попередньо відібрати шкурки з міздрею однакової товщини. Якщо такої можливості немає, доведеться перевіряти шкірки кожні чотири години. Добре відмочена шкірка має бути м’якою. Тверді ділянки свідчать про те, що їй ще необхідно полежати у розчині.

Знежирювання відбувають у теплому (25-40°С), мильному розчині, що готують з розрахунку 10 г господарського мила на 1 л води. Знежирювати можна й у розчині прального порошку (3-4 г на 1 л води). Цей процес триває 2-4 години залежно від того, наскільки зажирені шкірки, і температури розчину. Знежирюють шкірки, вивернуті хутром назовні. Після знежирення їх ретельно промивають у чистій або у підкисленій оцтом, або в ледве підсоленій годі, кілька разів змінюючи її.

ПІКЕЛЮВАННЯ. Пікель – це розчин, що складається з кислоти і кухонної солі. Пікельний розчин готують з 1 л води, 10-16 мл оцтової кислоти і 30-80 г кухонної солі. Оцтову кислоту можна замінити сірчаною, але брати її треба менше (4-5 мл на 1 л води).

Розчин можна приготувати і з 70%-ної оцтової кислоти (60 мл розводять у 940 мл води) або з 9%-ного оцту (466 мл на 534 мл води).

На кожен кілограм шкірок використовують 7 л розчину.

Пікелювання триває від 5 годин (якщо температура розчину 30-35°С) до доби і більше, якщо процес відбувається за кімнатної температури. Шкірки в пікелі часто перемішують і випробовують на “сушинку” і за скубанням. І тут небажані як перетримування, так і недотримування – останнє краще.

Закінчення пікелювання визначають за “сушинкою” або скубанням. Для цього шкурку дістають із розчину, згортають вчетверо міздрею догори. Добре стискують кут, проводять нігтем по ребру і відпускають. Якщо шкіра дозріла, то на лінії згину там, де провели нігтем, певний час залишатиметься біла смужка – “сушинка”. Чим довше вона тримається, не зникаючи, тим повніше відбувся процес пікелювання. Перетримувати в пікелювальному розчині шкурки не можна, оскільки може початися випадання волосу. Тому, багато хто з кролівників періодично вискубують волосинки в ділянці паху, якщо вони вискубуються без особливого зусилля, то роботу з пікелювання можна вважати закінченою.

Замість пікелювання можна скористатися простішим і поширенішим способом – ЗАКВАШУВАННЯМ ШКІРОК. Навантаження на розрив чинбарення способом заквашування майже вдвічі більше, ніж за пікелювання. Однак заквашування – процес довготривалий і потребує великих витрат борошна.

Подамо один із найпоширеніших способів заквашування. В емальованій (скляній, дерев’яній) ємкості готують рідке тісто з розрахунку на 1 л гарячої води: 200 г житнього або суміші житнього та вівсяного борошна грубого помелу, 20-30 г кухонної солі, 7-8 г пекарських дріжджів і 0,5 г харчової соди. На 1 кг шкірок потрібно близько 3 л такого розчину. Після того, як розчин охолоне, в нього занурюють шкурки, всю масу ретельно замішують. Заквашування шкурок триває 2-3 доби за обов’язкового періодичного перемішування. З появою на поверхні газових бульбашок і вельми відчутного запаху хліба, що бродить, перевіряють готовність шкірок на “сушинку”. Після готовності шкірки віджимають і просушують. Перетримування шкірки в розчині не бажане.

ВІДЛЕЖУВАННЯ – процес дозрівання шкурок після пікелювання. Шкірки дістають із розчину, злегка віджимають, складають у штабель одна на одну хутром догори, накривають вологою тканиною і притискають тягарем. Починається процес відлежування, який триває 1-2 доби.

НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ. Оскільки у ворсі залишається кислота, яка заважатиме подальшій обробці шкурки, її слід нейтралізувати розчином питної соди (1-1,5 г/л) або гіпосульфіту (10 г/л). У розчині сировину тримають 20-60 хвилин, постійно помішуючи. Після цього шкурки промивають водою. Температура промивних вод має бути у межах 18-27°С; за нижчої – тривалість промивання подовжують.

 

ДУБЛЕННЯ. У процесі дублення шкіра стає еластичною і м’якою, стійкою до впливу вологи, тепла та хімічних речовин. Дублення буває хромове або танінове.

Для хромового дублення, зазвичай, беруть 3-7 г/л хромо- вокалійових галунів, 40-80 г/л кухонної солі. Заливають шкірки й витримують у цьому розчині за кімнатної температури 10-24 годин, а за 30°С — 8-10 годин. Після хромового дублення міцність виробу може знизитися. Тоді потрібно нейтралізувати його питною содою або гіпосульфітом.

Для танінового дублення застосовують рослинні дубителі – відвар вільхової кори, або вербової чи дубової. Найбільше дубильних речовин міститься у вербових гілках, верболозових, верби водяної. Корою з гілочками щільно заповнюють ємкість, заливають водою і кип’ятять 30 хвилин, після чого фільтрують розчин, додають кухонну сіль 25-60 г/л і охолоджують. У такому розчині шкурки обробляють від 1 до 4 діб. Слід сказати, що дублення шкурок у відварі дубової кори стягує шкіру (вона стає цупкішою) і фарбує хутро й шкіру в жовтий колір. Перетримувати сировину у цьому розчині також небажано. Готовність виробу визначають так: у паху відрізують маленький шматочок і на зрізі визначають, чи просочена шкірка розчином. Якщо просочена повністю, то процес закінчують. Дубителі з кори рослин забарвлюють міздрю шкурок у жовтуватий колір, якщо ця жовтизна проникла на всю глибину зрізу шкіри, то дублення завершено.

Деякі кролівники використовують інший склад для дублення: 1 л води, 1 ст. л. алюмінієвих галунів і 1,5 ст. л. кухонної солі. Цим розчином шкурки змащують тампоном і складають у штабель на 8-10 годин. Після дублення, закінчення якого перевіряють тим же способом “сушинки”, шкурки злегка віджимають, складають у штабель, і протягом 1-2 діб вони дозрівають у процесі відлежування. Потім шкірки вивертають міздрею назовні.

Деякі кролівники після дублення знежирюють шкурки в розчині прального порошку, що не зовсім правильно, але припустимо.

Перед наступною операцією – ЖИРУВАННЯМ – шкурки трохи підсушують і розминають.

Завдяки жируванню шкурка стає еластичною, м’якшою і водостійкою. Жирові емульсії, нагріті до температури 40-50°С, наносять на  міздрю шкірок щіточкою або ватяним чи поролоновим тампоном рівномірним шаром, але так, щоб вони, бува, не потрапили на хутро. Оброблені шкурки складають міздрею до міздрі на 3-5 годин для відлежування.

Рецепти емульсій для жирування:

1. Гліцерин та яєчний жовток (1:1) добре збити.

2. 50 г олеїнової кислоти, 25 риб’ячого жиру, 10 г нашатирного спирту на літр теплої води.

3.100 г мила, 400г свинячого жиру, 50г машинного масла, 60 г гліцерину, ЗО мл нашатирного спирту на літр гарячої води.

4. Розчинити в 0,5 л окропу 50 г мила і, перемішуючи, влити 05 кг свинячого (можна й інших тварин) або риб’ячого жиру, розмішати й додати 5-10 мл нашатирного спирту.

Усі ці суміші треба добре збити в міксері.

Ще два рецепти емульсій (з розрахунку на 2 л готового пре-парату): 100 г господарського мила, 500 г тваринного жиру, 500 г риб’ячого жиру. Суміш кип’ятять, охолоджують і додають 10-50 мл нашатирного спирту або аміачної води; 200 г господарського мила, 80 г тваринного жиру. Суміш кип’ятять, охолоджують і додають 10 мл нашатирного спирту.

Як жирувальну масу можна використовувати жовтки курячих яєць, розтертих з невеликою кількістю солі дрібного помелу і гліцерину. Замість гліцерину можна взяти трохи води.

Після жирування шкурки ще раз кладуть на 2-8 годин для відлежування, після чого їх підсушують.

СУШІННЯ. Температура у приміщенні, де сушаться шкурки, не повинна перевищувати 30°С. Коли шкурки починають підсихати, їх часто мнуть і розтягують у різних напрямках. Найзручніше цю операцію робити на ребрі дошки. Потім хутро розчісують, міздрю натирають крейдою або зубним порошком, який вбирає зайвий жир від жирування, надає шкурці гарного білого кольору, а далі затирають наждачним папером № 0-1 чи пемзою, поки шкурка не набуде вигляду замші. Обтрушують крейду і знову розчісують шкурку гребінцем із дрібними зубчиками. Роблять це обережно, намагаючись не виривати волос.

Якщо шкура на дотик м’яка, а хутро пухнасте й блискуче, значить, шкурка вичинбарена добре.

КУШНІРАМ-ПОЧАТКІВЦЯМ. Для відпрацьовування методу чинбарення шкурок вчитися варто на бракованій сировині або на шкірках кролів, що загинули від незаразних хвороб. Усю послідовність операцій з чинбарення, їхню тривалість і умови температурних режимів та періодичність перемішування записуйте до журналу. Туди ж заносьте й дозування використовуваних препаратів і реактивів. Реактиви варто купувати в спеціалізованих магазинах, упакованими в спеціальну тару з етикетками, де докладно викладені характеристики тієї або іншої сполуки. Не слід брати реактиви в розсип і без етикеток. Після обробки й засвоєння прийомів чинбарення можна почати чинбарити сировину належної якості, але знову-таки починати треба з невеликої кількості шкурок. Слід зазначити, що відпрацьовані розчини небезпечні для здоров’я людей і тварин, і тому їх треба утилізувати з особливою обережністю. 

Якість м’яса кролів

Related Images:

2 комментария к “ВИЧИНКА КРОЛЯЧИХ ШКІРОК”

  1. Щиро дякую вашому сайту за докладно описаний процес вичинки шкіри!!!

    Успіхів Вам!

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *